| comment
| - La Symphonie pour un homme seul de Pierre Schaeffer et Pierre Henry est la première grande œuvre de musique concrète. Malgré son titre, elle n'a rien du schéma classique de la symphonie, ressemblant davantage à une suite à la française.
- Symphonie pour un homme seul (Symphony for One Man Alone) is a musical composition by Pierre Schaeffer and Pierre Henry, composed in 1949–1950. It is an important early example of musique concrète. The Symphonie was premiered at a concert on 18 March 1950. Comprising twenty-two movements of music produced using turntables and mixers, it was difficult to perform due to technical problems. The number of movements was reduced to 11 for a broadcast in 1951, and then to 12 for the revised 1966 version by Henry. The revised version was used for the Pierre Schaeffer – L'oeuvre musicale recordings. Its movements are as follows:
- « Симфонія для однієї людини» («фр. Symphonie pour un homme seul») — музична композиція П'єра Шеффера та П'єра Генрі, створена в 1949—1950 роках. Це важливий ранній приклад конкретної музики . Прем'єра « Симфонії» відбулася на концерті 18 березня 1950 року. Складається з 22 частин, створених за допомогою вертушок та мікшерів, що ускладнювало її технічне виконання. Кількість частин була зменшена до 11 для ефіру в 1951 році, а потім до 12 для переглянутої версії 1966 року Генрі. Перероблена версія була використана для записів П'єра Шеффера — L'oeuvre musicale і містила наступні частини:
- Symphonie pour un homme seul è una composizione di musica concreta, scritta intorno al 1949 da Pierre Schaeffer e Pierre Henry. È una delle opere più rappresentative di Schaeffer e quella che gli ha dato una notorietà in ambito artistico. Il componimento vuole rappresentare la tipologia di suoni di cui un unico individuo può venire in contatto. Nel 1955 è stato creato anche un balletto su tale opera musicale.
|
| dbo:abstract
| - Symphonie pour un homme seul (Symphony for One Man Alone) is a musical composition by Pierre Schaeffer and Pierre Henry, composed in 1949–1950. It is an important early example of musique concrète. The Symphonie was premiered at a concert on 18 March 1950. Comprising twenty-two movements of music produced using turntables and mixers, it was difficult to perform due to technical problems. The number of movements was reduced to 11 for a broadcast in 1951, and then to 12 for the revised 1966 version by Henry. The revised version was used for the Pierre Schaeffer – L'oeuvre musicale recordings. Its movements are as follows: 1.
* Prosopopée I 2.
* Partita 3.
* Valse 4.
* Erotica 5.
* Scherzo 6.
* Collectif 7.
* Prosopopée II 8.
* Eroïca 9.
* Apostrophe 10.
* Intermezzo 11.
* Cadence 12.
* Strette Schaeffer started developing the idea of a "symphony of noises" (Symphonie de bruits) soon after he established his studio (Studio d'Essai) at RTF (now ORTF). He sketched ideas for sound materials in his journal. He later described the completed work as "an opera for blind people, a performance without argument, a poem made of noises, bursts of text, spoken or musical." In the 1952 work À la recherche d'une musique concrète he commented thus on the nature of the Symphonie: The lone man should find his symphony within himself, not only in conceiving the music in abstract, but in being his own instrument. A lone man possesses considerably more than the twelve notes of the pitched voice. He cries, he whistles, he walks, he thumps his fist, he laughs, he groans. His heart beats, his breathing accelerates, he utters words, launches calls and other calls reply to him. Nothing echoes more a solitary cry than the clamour of crowds.
- « Симфонія для однієї людини» («фр. Symphonie pour un homme seul») — музична композиція П'єра Шеффера та П'єра Генрі, створена в 1949—1950 роках. Це важливий ранній приклад конкретної музики . Прем'єра « Симфонії» відбулася на концерті 18 березня 1950 року. Складається з 22 частин, створених за допомогою вертушок та мікшерів, що ускладнювало її технічне виконання. Кількість частин була зменшена до 11 для ефіру в 1951 році, а потім до 12 для переглянутої версії 1966 року Генрі. Перероблена версія була використана для записів П'єра Шеффера — L'oeuvre musicale і містила наступні частини: 1.
* Просопопея І — Prosopopée I 2.
* Партита — Partita 3.
* Вальс — Valse 4.
* Еротика — Erotica 5.
* Скерцо — Scherzo 6.
* Колектив — Collectif 7.
* Просопопея ІІ — Prosopopée II 8.
* Героїка — Eroïca 9.
* Апостроф — Apostrophe 10.
* Інтермецо Intermezzo 11.
* Каденція — Cadence 12.
* Стретта — Strette Шеффер почав розвивати ідею «симфонії шумів» (Symphonie de bruits) незабаром після того, як заснував свою студію (Studio d'Essai) при RTF (нині ORTF). Він накидав ідеї звукових матеріалів у своєму журналі. Пізніше він описав завершену роботу як «оперу для незрячих людей, виставу без аргументів, вірш із шумами, сплесками тексту, розмовним чи музичним». У творі 1952 р. « La recherche d'une musique concrète» він так прокоментував природу « Симфонії» : Самотня людина повинна знаходити свою симфонію в собі не лише в абстрактному задумі музики, а й у тому, що вона є своїм власним інструментом. Самотня людина володіє значно більше, ніж дванадцятьма тонами звукоряду. Вона плаче, свистить, гуляє, стукає кулаком, сміється, стогне. Серце б'ється, дихання прискорюється, вона вимовляє слова, телефонує та відповідає на інші дзвінки. Ніщо не перегукується з поодиноким криком, як галас натовпу.
- Symphonie pour un homme seul è una composizione di musica concreta, scritta intorno al 1949 da Pierre Schaeffer e Pierre Henry. È una delle opere più rappresentative di Schaeffer e quella che gli ha dato una notorietà in ambito artistico. Il componimento vuole rappresentare la tipologia di suoni di cui un unico individuo può venire in contatto. Nel 1955 è stato creato anche un balletto su tale opera musicale.
- La Symphonie pour un homme seul de Pierre Schaeffer et Pierre Henry est la première grande œuvre de musique concrète. Malgré son titre, elle n'a rien du schéma classique de la symphonie, ressemblant davantage à une suite à la française. Après avoir composé et enregistré sur disques souples ses (Étude aux tourniquets, Étude aux chemins de fer…), Pierre Schaeffer souhaitait réaliser une pièce de plus longue durée. La Symphonie pour un homme seul a tout d'abord été composée en vingt-deux mouvements au Club d'essai de la Radiodiffusion-télévision française sur gravures de disques en acétate. Elle fut diffusée sur les antennes de la RTF en 1949 avant d'être créée en concert le 18 mars 1950 à l'École normale de musique de Paris. Une version en douze mouvements a ensuite été réalisée par Pierre Henry en 1951, version qui est jouée de nos jours. Le 26 juillet 1955, Maurice Béjart se sert à la fois de la musique et de l'argument de la Symphonie pour un homme seul pour créer le premier ballet de musique concrète qui est donné tout l'été au Théâtre de l'Étoile. De là, naît une longue amitié entre Béjart et Henry qui continuent à travailler ensemble durant des années. Ce ballet fait le tour du monde, faisant connaître plus largement la musique concrète. Il est repris, entre autres, en 1966, au Palais des Papes au Festival d'Avignon.
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
