This HTML5 document contains 347 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Subject Item

n2:fari_jurisprudence

rdf:type

yago:Religion108081668 yago:Sect108149781 dbo:School yago:SocialGroup107950920 yago:Organization108008335 dbr:School yago:WikicatIslamicSects yago:YagoLegalActor yago:YagoLegalActorGeo yago:YagoPermanentlyLocatedEntity dbo:Agent dbo:EducationalInstitution dbo:Organisation yago:Group100031264 yago:Institution108053576 yago:Abstraction100002137

rdfs:label

Ĝafarismo Ja'fari jurisprudence Ja'fari Джафаритский мазхаб Dschaʿfarīya Jafarismo ジャアファル法学派 Dschafariten Szkoła dżafarycka Jafari (sjiisme) Джафарійський мазгаб Dža'farovský mazhab 賈法里派 Mazhab Ja'fari الجعفريون Jafarisme Jafarisme

rdfs:comment

賈法里派是伊斯兰教早期的九大教法学派之一，是什叶派十二伊玛目系统的教法学派，七伊玛目系统的尼扎里派也遵循这个教法学。创始人贾法尔·萨迪克，系阿里的重孙，什叶派第六代伊玛目，著名教法学家。他曾在麦地那设帐讲学，后来分别成为哈乃斐学派、马立克学派创始人的艾卜·哈尼法·努尔曼和马立克皆就学其门下。该派不排斥创制。 Джафарійський мазгаб, Джафарити (араб. ‏جعفرية‎‎) — послідовники джафарійської (імамітської) релігійно-правової школи, названої за іменем шостого імама шиїтів-імамітів Джафара ас-Садика. Джафарійський мазгаб визнаний суннітами поряд з чотирма суннітськими — ханафітським, шафіїтським, ханбалітським і малікітським. У XVIII ст. джафарити отримали окреме місце для молитви (макам) за огорожею Кааби нарівні з послідовниками суннітських шкіл. Сьогодні джафарійського мазгабу дотримуються всі шиїти-імаміти Основні відмінності джафаритів від послідовників сунітських мазгабів: Ĝafarismo estas jurisprudenca skolo de islamo kreata surbaze de la instruoj de (702 - 765) , la sesa imamo de la ŝijaistoj. Ĝi temas pri la ĉefa skolo de la fikho ene de la ŝijaismo. Ĝi malsamas el la kvar skoloj de sunaa jurisprudenco pro uzado de la racio por interpretado de islamaj leĝoj kaj ankaŭ pri aferoj je heredo, religiaj impostoj, komerco portempa geedziĝo, ktp. Malgraŭ pluraj diferencoj, pluraj islamaj erudiciuloj petis la akcepton de ĝafarismo kiel jurisprudenca skolo agnoskta de la sunaaj religiaj organismoj. ジャアファル法学派（ジャアファルほうがくは）はシーア派におけるフィクフつまりイスラーム法学の学派（マズハブ）の一つ。シーア派の多数派を占める。学派名は6代目イマームのジャアファル・サーディクに由来する。十二イマーム派がこの学派を信奉している。 相続、宗教的な税金、商取引、個人の地位、一時的な結婚つまりニカー・ムトアの許可、それにイジュティハードを信頼する点でスンナ派の4大法学派との違いがみられる。1959年には、アズハル大学（スンナ派の最高教育機関）によって、スンナ派の4つの法学派と並び、5番目の学派としての地位を与えられている。 Mazhab Ja'fari terbagi pada dua aliran, yakni Akhabari (ahli hadis yang tidak mau menggunakan rasio), dan aliran Ushuli yang melakukan upaya penggalian hukum dengan menggunakan rasio. Sumber Mazhab Ja'fari adalah al-Qur'an, Hadis, Ijma, dan akal. Namun, menurut Mazhab ini pemegangan al-Quran sebagai sumber utama tidak serta merta menelannya secara kebahasaan, tatpi dengan maknanya juga yang nantinya akan diserahkan kepada Imam-Imam. Maka disini mereka menyebutkan bahwa Imam-Imam ini adalah al-Quran al-Natiq dan mushaf al-Quran adalah al-Qur'an al-Samit. Dža'farovský mazhab je jedna z právních škol islámu. Jeho původci, Dža'faru as-Sádiqovi (zemřel 720) přičítají šíité vytvoření svého právního systému. Šíitská právní tradice se opírá o autoritu imámů. Učení této školy připouští porušení (kitmán) či zapření (taqíja) zásad víry v nouzi, zvláště v ohrožení života. Il Jafarismo (in arabo: ﺟﻌﻔﺮﻳـة‎, Jaʿfariyya), o anche Ja'farismo, ossia la Scuola giuridica Jaʿfarī, è un madhhab islamico che deriva il suo nome dal nome del 6º Imam sciita Jaʿfar al-Ṣādiq, discendente di Maometto attraverso il nipote del Profeta, al-Ḥusayn b. ʿAlī, considerato il sesto Imam dalla Shīʿa. De jafari (Arabisch: جعفرية, ǧaʿfarīya) of ook wel de jaafari, de ithna ashri, de twaalvers of de imamieten, is de belangrijkste en grootste religieuze stroming binnen het sjiisme; circa 8 tot 10% van alle moslims volgen deze stroming. Deze ideologische stroming speelt tevens een grote rol in onder andere Irak, Iran en Libanon. Джафари́тский мазхáб — школа исламского права (фикха), которой следуют шииты-двунадесятники и исмаилиты-низариты. Основатель джафаритского толка — имам Джафар ибн Мухаммад ас-Садик, почитаемый шиитами как шестой непорочный имам. Jaʿfarī jurisprudence (Arabic: الفقه الجعفري; also called Jafarite in English), Jaʿfarī school or Jaʿfarī fiqh, is the school of jurisprudence (fiqh) in Twelver and Ismaili (including Nizari) Shia Islam, named after the sixth Imam, Ja'far al-Sadiq. In Iran, Jaʽfari jurisprudence is enshrined in the constitution. Szkoła dżafarycka, Jurysprudencja dżafarycka, Dżafarycki fikh (arab. ‏الجعفريون‎) – szkoła prawa islamskiego, której zasad przestrzegają szyici: wszyscy imamici, część ismailitów i niektórzy zajdyci. Nazwa szkoły wywodzi się od Dżafara as-Sadika, szóstego imama szyickiego który skodyfikował jej prawa i zasady. Szkoła różni się od czterech sunnickich mazhabów w sprawach polegania na idżtihadzie, dziedziczenia, podatków religijnych, handlu i w innych dziedzinach życia codziennego. Pod względem gałęzi prawa imamici dzielą się na usulitów i achbarytów. L'école juridique (madhhab) chiite dit Ja'fariya (aussi appelée école des Ahl al-bayt) est la première école islamique apparue d'interprétation de fiqh du Coran d'inspiration chiite (contrairement aux quatre grandes écoles sunnites, avec lesquelles elle ne présente cependant pas de différences majeures). Elle a été fondée par Ja'far al-Sâdiq (702-765) descendant direct du Prophète et sixième chiite duodécimain. El jafarisme és una escola de jurisprudència islàmica creada a partir dels ensenyaments de Jàfar as-Sàdiq (702 - 765), el sisè imam xiïta. Es tracta de la principal escola del fiqh dins del xiisme. Es diferencia de les quatre escoles de jurisprudència sunnites en la seva dependència de l'ijtihad, l'ús de la raó per interpretar les lleis islàmiques, així com en matèria d'herència, d'impostos religiosos, de comerç, d'estatut personal i en el fet que permet el matrimoni temporal o mutʿa. Tanmateix, malgrat aquestes diferències, hi ha hagut nombroses fàtues recomanant l'acceptació del jafarisme com una escola de jurisprudència musulmana acceptable pels organismes religiosos sunnites. الجعفريون، أو المذهب الجعفري هو ليس إلا تعبير اخر عن المذهب الشيعي الإثني عشري الذي يقوم على الاعتقاد بأن خلافة النبي محمد تكون للإمام علي بن أبي طالب وأحد عشر إمّاما من ذريته من بعده، ومن هنا كان اشتقاق تعبير المذهب الجعفري الذي يعود إلى الامام جعفر الصادق وهو الإمام السادس من الاثنى عشر المعصومين لأنه عاش المرحلة الانتقالية بين الدولتين الأموية والعباسية، مما أتاح له نشر عقائد وفقه الإسلامي وتربية عدد كبير من العلماء الفقهاء والمفسرين والمتكلمين. ينقسم الشيعة الإمامية الاثنا عشرية بين فرقتين وهم الأصولية والإخبارية وهما لا يختلفان في عقيدتهما بشيء سوى بسعة الأخذ بالأخبار وضيقه. Ja'fari är den största av de shiitiska rättsskolorna (madhāhib). Liksom de andra namngavs skolan efter sin grundare, i detta fall shiaimamen Ja'far as-Sadiq (död 765). Ja'fari är en av de åtta rättsskolor vars giltighet erkänns i Ammanbudskapet. Vissa sunnimuslimer anser att imamiternas rättsskola Ja'fari är en femte ortodox skola. Sedan 1979 har den ja'faritiska rättsskolan varit fundamentet för rättssystemet i Iran. Als Dschaʿfarīya (arabisch الجعفرية, DMG al-Ǧaʿfarīya) bezeichnet man die von den Zwölferschiiten befolgte Lehrrichtung im Bereich des Fiqh. Sie wird auf den sechsten schiitischen Imam Dschaʿfar as-Sādiq (gest. 765) zurückgeführt. Ihre Anhänger nennen sich Dschafariten. Zu den bekanntesten Besonderheiten des dschaʿfaritischen Madhhab gehört die Erlaubnis der Mutʿa-Ehe und das Verbot des Streichens über die Schuhe.

owl:sameAs

dbpedia-ru:Джафаритский_мазхаб wd:Q685567 n12:farovský_mazhab n14:fari n15:fari dbpedia-uk:Джафарійський_мазгаб dbpedia-az:Cəfərilik n18:জাফরি n19:Džaferije dbpedia-ca:Jafarisme dbpedia-eo:Ĝafarismo dbpedia-fa:فقه_امامیه n23:עפרית n25:Ջաֆարիական_մազհաբ n26:fari dbpedia-pnb:فقہ_جعفری dbpedia-tr:Caferilik n29:فقہ_جعفری n30:Jaʼfariylik n31:4riv3 n32:جعفری‌لیک dbpedia-ar:الجعفريون n46: dbpedia-pl:Szkoła_dżafarycka dbpedia-de:Dschaʿfarīya dbpedia-zh:賈法里派 n67:095z1w n2:fari_jurisprudence dbpedia-ja:ジャアファル法学派 dbpedia-it:Jafarismo dbpedia-fr:Jafarisme

foaf:topic

dbr:Jaʽfari_jurisprudence dbr:Index_of_Azerbaijan-related_articles dbr:Conventional_Fiqh dbr:Islam_in_Iran dbr:Religion_in_Syria dbr:Fiqh dbr:Syed_Ibne_Hasan_Nonaharvi dbr:Mostafa_Boroujerdi n2:far_al-Sadiq dbr:Sadeq_Amani dbr:Salamiyah n2:afari dbr:Ashura dbr:Balghar dbr:Awail_Al_Maqalat n24:this dbr:Hamid_Hussain_Musavi dbr:Sect dbr:Schools_of_Islamic_theology dbr:Navvab_Safavi n35:farite_School n35:farite_school dbr:Judicial_system_of_the_Islamic_Republic_of_Iran dbr:Khums dbr:Amman_Message dbr:Jafari_jurisprudence dbr:Index_of_law_articles dbr:Religion_in_Azerbaijan dbr:Ulama n38:ilism n39:ah dbr:Fiqh_Jaffaria dbr:Fiqh_Jafaria dbr:Fiqh-e-Jafaria dbr:Fiqh-e-Jaffaria dbr:The_Two_Societies dbr:Food_and_drink_prohibitions dbr:Javad_Khamenei n40: n2:fari dbr:Hizb_ut-Tahrir dbr:Islam_and_violence dbr:Islam dbr:Apostasy_in_Islam dbr:Imamate_Jurisprudence n42:s_fatwa_against_nuclear_weapons dbr:Jaffari dbr:Akhbari dbr:Madhhab dbr:Fazel_Maleki dbr:Asif_Mohseni dbr:Hussein-Ali_Montazeri dbr:Syed_Zafrul_Hasan_Rizvi dbr:Nasir_al-Din_al-Tusi dbr:Twelve_Imams dbr:Takfir n53: dbr:International_propagation_of_Salafism_and_Wahhabism dbr:Ahmad_Hassani_Baghdadi n54:fari dbr:Sectarianism_in_Lebanon dbr:Application_of_Sharia_by_country dbr:Freedom_of_religion_in_Turkey dbr:Shaykh_Tusi n57:ilism dbr:Ibn_Fahad_al-Hilli dbr:The_Fourteen_Infallibles dbr:Mohammad-Baqer_Majlesi dbr:Sources_of_Sharia n59: dbr:Syed_Sibte_Hasan_Naqvi dbr:Syed_Mohammad_Waris_Hasan_Naqvi dbr:Guardianship_of_the_Islamic_Jurist dbr:Petro-Islam dbr:Ali_Khamenei dbr:Dargins dbr:Zakat_Council dbr:Morteza_Niknejad dbr:Morteza_Motahhari dbr:Mohammad-Taqi_Mesbah-Yazdi n61:fari_jurisprudence n2:far_Sobhani dbr:History_of_seafood dbr:Shia_Islam_in_Saudi_Arabia dbr:Haram dbr:Blasphemy_law_in_Saudi_Arabia dbr:Imam dbr:Religion_in_Turkey dbr:Muslim_world dbr:Nur_al-Din_Nimatullah_al-Jazayiri dbr:Khalil_Mobasher_Kashani dbr:Society_of_Seminary_Teachers_of_Qom__Society_of_Seminary_Teachers_of_Qom__1 dbr:Ali_Asghar_Rahimi_Azad dbr:Jawad_Naqvi dbr:Muhammad_bin_Fadlallah_al-Sarawi n2:afarī dbr:Al-Shaykh_al-Mufid dbr:History_of_the_judicial_system_of_Iran dbr:Shia–Sunni_relations dbr:Twelver_Shiite_law_school dbr:Muhammad_Latif_Ansari dbr:Al-Hallaj dbr:Al-Sharif_al-Radi dbr:Muhammad_Hussain_Najafi dbr:Asr_prayer dbr:State_religion n48:ilism dbr:Hassan_Hassanzadeh_Amoli dbr:Jafari_school_of_thought dbr:Jafari_Jurisprudence dbr:Ghulam_Rasool_Noori dbr:Jafari_fiqh n69:ism dbr:Jaferi dbr:Jafaryia dbr:Syed_Ali_Nasir_Saeed_Abaqati dbr:Jaafarite n71:_Lebanon dbr:Fourth_Extraordinary_Session_of_the_Islamic_Summit_Conference dbr:Qizilbash dbr:Mahmoud_Taleghani n73: dbr:Mohammad_Abbas_Ansari dbr:Sheikh_Hussain_Zakiri dbr:Alevism dbr:Abd_al-Husayn_Sharaf_al-Din_al-Musawi dbr:Nimr_al-Nimr dbr:Mohammed_Taqi_Morvarid dbr:Society_of_Seminary_Teachers_of_Qom dbr:Naser_Makarem_Shirazi dbr:Child_marriage dbr:Freedom_of_religion_in_Iran dbr:Criticism_of_Islam dbr:Muhammad_Taha_al-Huwayzi dbr:Reza_Hosseini_Nassab dbr:Mulla_Muhammad_Mahdi_Naraqi dbr:Secularism_in_Turkey n2:fari_school_of_thought n2:fari_legal_school dbr:Al-Sadr_Online n2:fari_Fiqh dbr:Religion_in_Iran dbr:Sheikh_Mussa_Shariefi dbr:Ali_Al-Kourani dbr:Islam_in_Turkey dbr:List_of_religions_and_spiritual_traditions n2:friyah dbr:Hassan_Raza_Ghadeeri dbr:Shiekh_Muhammad_Mufeed dbr:Arif_Hussain_Hussaini dbr:Ancillaries_of_the_Faith dbr:Dynamic_Fiqh dbr:Mohamad_Jawad_Chirri dbr:Kitab_al-Irshad dbr:Jafar_Sharafeddin dbr:Legal_system_of_Saudi_Arabia dbr:Islam_and_blasphemy dbr:Islamic_schools_and_branches dbr:Reza_Saffar-Harandi n84:i dbr:Islam_in_Yemen

foaf:depiction

n64:jpg

wdrs:describedby

n51:School

dct:subject

dbc:Nizari_Ismailism dbc:Madhhab n62:fari_jurisprudence dbc:Twelvers n77:ism

dbo:wikiPageID

3326208

dbo:wikiPageRevisionID

1112350956

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Marriage_in_Islam dbr:Arabic_romanization dbr:Shia_Islam n33: dbr:Marriage dbr:Amman_Message dbr:Outline_of_Islam n36: dbr:Subjectivity n37:i dbr:Ruhollah_Khomeini dbr:Zaidiyyah dbr:Bada’ dbr:Dower dbr:Sunni dbc:Nizari_Ismailism n47:mun n48:ilism n49: dbr:Twelver dbr:Ismaili dbr:Muhammad_al-Mahdi dbr:Epistemology dbr:Sadiq_al-Mahdi n58:a_Islam dbr:Hanafi dbr:Taqiya dbr:Usuli dbr:Mujtahid dbc:Madhhab dbr:Madhhab dbr:English_language dbr:Ijtihad n57:ilism n62:fari_jurisprudence dbr:Fiqh dbr:Mihna dbr:Prime_Minister_of_Sudan dbr:Dynamic_Fiqh dbr:Hanbali dbr:Maliki dbr:Constitution_of_the_Islamic_Republic_of_Iran n2:far_al-Sadiq n78:jpg n79:ah dbr:Javaher-al-Kalem n77:ism dbr:Nikah_mut‘ah dbr:Azhar_University dbr:Shia_clergy dbr:Conventional_Fiqh

dbo:wikiPageExternalLink

n34: n55:e1153 n56:oxfordconcisedic00iain n60:html n63:shtml n68: n70: n75:fari_School n81:Fiqh

foaf:isPrimaryTopicOf

n61:fari_jurisprudence

prov:wasDerivedFrom

n83:0

n72:hypernym

dbr:School

dbo:abstract

ジャアファル法学派（ジャアファルほうがくは）はシーア派におけるフィクフつまりイスラーム法学の学派（マズハブ）の一つ。シーア派の多数派を占める。学派名は6代目イマームのジャアファル・サーディクに由来する。十二イマーム派がこの学派を信奉している。 相続、宗教的な税金、商取引、個人の地位、一時的な結婚つまりニカー・ムトアの許可、それにイジュティハードを信頼する点でスンナ派の4大法学派との違いがみられる。1959年には、アズハル大学（スンナ派の最高教育機関）によって、スンナ派の4つの法学派と並び、5番目の学派としての地位を与えられている。 الجعفريون، أو المذهب الجعفري هو ليس إلا تعبير اخر عن المذهب الشيعي الإثني عشري الذي يقوم على الاعتقاد بأن خلافة النبي محمد تكون للإمام علي بن أبي طالب وأحد عشر إمّاما من ذريته من بعده، ومن هنا كان اشتقاق تعبير المذهب الجعفري الذي يعود إلى الامام جعفر الصادق وهو الإمام السادس من الاثنى عشر المعصومين لأنه عاش المرحلة الانتقالية بين الدولتين الأموية والعباسية، مما أتاح له نشر عقائد وفقه الإسلامي وتربية عدد كبير من العلماء الفقهاء والمفسرين والمتكلمين. ينقسم الشيعة الإمامية الاثنا عشرية بين فرقتين وهم الأصولية والإخبارية وهما لا يختلفان في عقيدتهما بشيء سوى بسعة الأخذ بالأخبار وضيقه. في عام 1959 أصدر محمود شلتوت، شيخ الأزهر، فتوى تعترف بالفقه الجعفري كمذهب خامس في الشريعة الإسلامية، إلى جانب المذاهب السنيّة الأربعة. وفي عام 2004، أكّدت رسالة عمّان من جديد على صلاحية المذاهب الفقهية الثمانية بما في ذلك المذهب الجعفري. وفي العصر الحديث، حدد رئيس وزراء السودان السابق الصادق المهدي مدارس الفقه الإسلامي المعترف بها على أنها ثمانية، وكان المذهب الجعفري أحدها. Szkoła dżafarycka, Jurysprudencja dżafarycka, Dżafarycki fikh (arab. ‏الجعفريون‎) – szkoła prawa islamskiego, której zasad przestrzegają szyici: wszyscy imamici, część ismailitów i niektórzy zajdyci. Nazwa szkoły wywodzi się od Dżafara as-Sadika, szóstego imama szyickiego który skodyfikował jej prawa i zasady. Szkoła różni się od czterech sunnickich mazhabów w sprawach polegania na idżtihadzie, dziedziczenia, podatków religijnych, handlu i w innych dziedzinach życia codziennego. Pod względem gałęzi prawa imamici dzielą się na usulitów i achbarytów. Il Jafarismo (in arabo: ﺟﻌﻔﺮﻳـة‎, Jaʿfariyya), o anche Ja'farismo, ossia la Scuola giuridica Jaʿfarī, è un madhhab islamico che deriva il suo nome dal nome del 6º Imam sciita Jaʿfar al-Ṣādiq, discendente di Maometto attraverso il nipote del Profeta, al-Ḥusayn b. ʿAlī, considerato il sesto Imam dalla Shīʿa. La scuola giurisprudenziale è seguita dai duodecimani (o imamiti), dagli alevi e dall'ismailismo, come pure da una minoranza di zayditi, che tuttavia preferiscono far riferimento più che altro al Corpus iuris di Zayd b. ʿAlī, anch'egli discendente del Profeta e d'altronde strettamente imparentato con Jaʿfar al-Ṣādiq. La scuola - ricca di tradizioni "familiari" riferibili al Profeta dell'Islam e ai suoi discendenti - differisce dalle quattro scuole giuridiche sunnite (cinque, se si comprende lo zahirismo) e dà grande risalto all'opera di ijtihad dei suoi dotti, differenziandosi su materie quali il diritto ereditario, l'individuazione delle tasse religiose, il diritto commerciale, lo e sul diritto matrimoniale, riconoscendo piena validità al "matrimonio a termine" (mut'a) Tuttavia, malgrado tali divergenze, esistono numerose fatāwā in cui il Jafarismo viene accettato come islamicamente legittimo dalle autorità religiose sunnite. Questo accadde tra l'altro nel 2004 con il cosiddetto Messaggio di Amman e, alla fine degli anni cinquanta, con la fatwā emessa dal Grande Imam di al-Azhar Mahmud Shaltut.In età moderna, l'antico Primo ministro del Sudan Sadiq al-Mahdi ha affermato che le scuole giuridiche musulmane sarebbero otto e che quella giafarita è una di esse. El jafarisme és una escola de jurisprudència islàmica creada a partir dels ensenyaments de Jàfar as-Sàdiq (702 - 765), el sisè imam xiïta. Es tracta de la principal escola del fiqh dins del xiisme. Es diferencia de les quatre escoles de jurisprudència sunnites en la seva dependència de l'ijtihad, l'ús de la raó per interpretar les lleis islàmiques, així com en matèria d'herència, d'impostos religiosos, de comerç, d'estatut personal i en el fet que permet el matrimoni temporal o mutʿa. Tanmateix, malgrat aquestes diferències, hi ha hagut nombroses fàtues recomanant l'acceptació del jafarisme com una escola de jurisprudència musulmana acceptable pels organismes religiosos sunnites. Jaʿfarī jurisprudence (Arabic: الفقه الجعفري; also called Jafarite in English), Jaʿfarī school or Jaʿfarī fiqh, is the school of jurisprudence (fiqh) in Twelver and Ismaili (including Nizari) Shia Islam, named after the sixth Imam, Ja'far al-Sadiq. In Iran, Jaʽfari jurisprudence is enshrined in the constitution. It differs from the predominant madhhabs of Sunni jurisprudence in its reliance on ijtihad, as well as on matters of inheritance, religious taxes, commerce, personal status, and the allowing of temporary marriage or mutʿa. Since 1959, Jaʿfari jurisprudence has been afforded the status of "fifth school" along with the four Sunni schools by Azhar University. In addition, it is one of the eight recognized madhhabs listed in the Amman Message of 2004 by the Jordanian monarch, and since endorsed by Sadiq al-Mahdi, former Prime Minister of Sudan. De jafari (Arabisch: جعفرية, ǧaʿfarīya) of ook wel de jaafari, de ithna ashri, de twaalvers of de imamieten, is de belangrijkste en grootste religieuze stroming binnen het sjiisme; circa 8 tot 10% van alle moslims volgen deze stroming. Deze ideologische stroming speelt tevens een grote rol in onder andere Irak, Iran en Libanon. Джафарійський мазгаб, Джафарити (араб. ‏جعفرية‎‎) — послідовники джафарійської (імамітської) релігійно-правової школи, названої за іменем шостого імама шиїтів-імамітів Джафара ас-Садика. Джафарійський мазгаб визнаний суннітами поряд з чотирма суннітськими — ханафітським, шафіїтським, ханбалітським і малікітським. У XVIII ст. джафарити отримали окреме місце для молитви (макам) за огорожею Кааби нарівні з послідовниками суннітських шкіл. Сьогодні джафарійського мазгабу дотримуються всі шиїти-імаміти Імамітська традиція пов'язує виникнення джафарійського мазгабу з діяльністю самого Джафара ас-Садика і приписує йому низку творів (зокрема, ас-Софі), у яких він виклав засади релігійно-правового вчення, що пізніше стало основою правової системи імамітів (аль-фікх аль-джафарі). Формування джафарійського мазгабу відбувалося за тих же умов, що й формування суннітських правових шкіл. Факіхи цих шкіл не лише займалися одними питаннями, але часто й вирішували їх однаково, виробляючи подібні жанри релігійно-правової літератури. Подібно до того, як серед суннітських факіхів відбувся розподіл на «прихильників передань», що спиралися виключно на Коран і сунну, і «прихильників самостійного судження», що допускали у питаннях фікху застосування логічного висновку і особистої думки, так і серед імамітських факіхів утворились дві школи — ахбарити і усуліти. Ахбарити («традиціоналісти»), спирались виключно на передання, передане зі слів шиїтських імамів, як на єдине джерело релігійного знання і фікху. Усуліти («раціоналісти»), допускали у питаннях богослов'я і права спекулятивну аргументацію і визнавали чотири «джерела» права: Коран, суну, іджма і акл (розум). Саме останні і є представниками джафарійського мазгабу. Подібно до того, як у суннітському ісламі сунна, зафіксована з часом у збірниках хадисів, стала одним із джерел ісламського віровчення і суннітського права, так і в шиїтському ісламі, зібрання передань (ахбар) зі слів імамів набуло статусу одного з чотирьох джерел права. Значення цих передань особливо зросло після «зникнення» останнього шиїтського імама, коли передання стали основним доказом законності прийнятих правових рішень. Першим і найповнішим авторитетним зведенням шиїтських передань вважається праця великого імамітського богослова і факіха, «обновителя» (муджаддід) імамітського ісламу Аль-Куліні, що називалася «Аль-Кафі», в якому зібрано і систематизовано понад 16 тисяч передань. З часом Аль-Кафі була визнана імамітами однією з чотирьох книг, чи «джерел» джафарійського мазгабу. Другим «джерелом» була визнана праця імамітського факіха із Хорасану Ібн Бабуї ас-Садука, в якій містилося 9 тис. передань. Ще двома «джерлами» джафарійського мазгабу були визнані збірники передань ат-Тахзіб (понад 13 тис.) і аль-Істібсар (понад 5,5 тис.) великого знавця джафарійського і сунітського права Аш-Шайха ат-Тусі. Важливий етап у розвитку джафарійського мазгабу в стосунках між ахбаритами і усулітами припав на період монгольського завоювання і був пов'язаний з застосуванням імамітськими факіхами принципу іджтихаду. Одним із перших став застосовувати цей принцип для винесення рішень Ібн аль-Мутаххар († 1325 р.). Він виявився першим імамітом, що розглядав іджтихад як прерогативу, що робило муджтахідів заступниками імамів. Боротьба між ахбаритами та усулітами тривала декілька століть. Вже у XIX ст. в Ірані переважали усуліти. Основні відмінності джафаритів від послідовників сунітських мазгабів: * джафарити заперечують кияс; * в сунні визнають лише ті хадиси, що передані імамітськими імамами; * джафарити-усуліти вважають «врата іджтихаду» відкритими Останнє сприяло розвитку методології джафарійського мазгабу, дозволяло швидко реагувати на події у світі, що змінюються. Особливостями джафарійського мазгабу є також допустимість тимчасового шлюбу (мута) і «благорозумного приховування віри» (такія) Ĝafarismo estas jurisprudenca skolo de islamo kreata surbaze de la instruoj de (702 - 765) , la sesa imamo de la ŝijaistoj. Ĝi temas pri la ĉefa skolo de la fikho ene de la ŝijaismo. Ĝi malsamas el la kvar skoloj de sunaa jurisprudenco pro uzado de la racio por interpretado de islamaj leĝoj kaj ankaŭ pri aferoj je heredo, religiaj impostoj, komerco portempa geedziĝo, ktp. Malgraŭ pluraj diferencoj, pluraj islamaj erudiciuloj petis la akcepton de ĝafarismo kiel jurisprudenca skolo agnoskta de la sunaaj religiaj organismoj. Dža'farovský mazhab je jedna z právních škol islámu. Jeho původci, Dža'faru as-Sádiqovi (zemřel 720) přičítají šíité vytvoření svého právního systému. Šíitská právní tradice se opírá o autoritu imámů. Učení této školy připouští porušení (kitmán) či zapření (taqíja) zásad víry v nouzi, zvláště v ohrožení života. Mazhab Ja'fari terbagi pada dua aliran, yakni Akhabari (ahli hadis yang tidak mau menggunakan rasio), dan aliran Ushuli yang melakukan upaya penggalian hukum dengan menggunakan rasio. Sumber Mazhab Ja'fari adalah al-Qur'an, Hadis, Ijma, dan akal. Namun, menurut Mazhab ini pemegangan al-Quran sebagai sumber utama tidak serta merta menelannya secara kebahasaan, tatpi dengan maknanya juga yang nantinya akan diserahkan kepada Imam-Imam. Maka disini mereka menyebutkan bahwa Imam-Imam ini adalah al-Quran al-Natiq dan mushaf al-Quran adalah al-Qur'an al-Samit. Sunnah atau Hadis merupakan sumber kedua dari Mazhab ini, namun berbeda dengan Mazhab Ahl Sunnah wa al Jamaah, dalam hal ini Mazhab Ja'fari berpendapat bahwa Sunnah dimaksudkan adalah segala sesuatu yang turun dalam bentuk perkataan, perbuatan maupun ketetapan dari Nabi dan Imam yang di Ma'sum. Ijma merupakan sumber hukum yang ketiga dari Mazhab ini. Dalam hal ini mereka para pengikut Mazhab Ja'fari menganggap bahwa Ijma hanyalah manifestasi dari hadis. Bukan hanya tu, mereka juga hanya menganggap Ijma yang ada pada zaman Nabi dan para Imam, selain itu (atau saat ini, sebelum atau sesudahnya) mereka tidak menganggapnya sebagai Ijma. Sumber hukum yang terakhir adalah akal. Namun, meskipun mereka menganggap akal sebagai sumber hukum yang ke empat, akan tetapi mereka tidak meyakini qiyas dan istihsan. Mazhab ini bersifat haram bagi penganut Sunni karna arahnya yang lebih ke Syiah. Salah satu produk yang dikenal sampai sekarang dari produk Mazhab Ja'fari adalah Nikah Mut'ah atau nikah kontrak. Джафари́тский мазхáб — школа исламского права (фикха), которой следуют шииты-двунадесятники и исмаилиты-низариты. Основатель джафаритского толка — имам Джафар ибн Мухаммад ас-Садик, почитаемый шиитами как шестой непорочный имам. В связи с тем, что с точки зрения шиизма основатель джафаритской школы обладает статусом непорочности, богословы и правоведы данного толка сомневаются, насколько правомерно называть его мазхабом. Ведь с терминологической точки зрения мазхаб — школа, выработавшая определённую методологию извлечения предписаний исламского права из его первичных источников (Корана и Сунны), которая может быть верной или ошибочной. Однако, согласно общему мнению шиитских теологов и законоведов, все двенадцать Имамов безгрешны и не привносили никаких субъективных оценок в Сунну пророка Мухаммада, а сохранили её в аутентичном виде. С другой стороны, в рамках двух основных направлений в джафаритском фикхе — усулитского и ахбаритского — были выработаны слишком разные методологические подходы к выведению норм права из Корана и Сунны. Als Dschaʿfarīya (arabisch الجعفرية, DMG al-Ǧaʿfarīya) bezeichnet man die von den Zwölferschiiten befolgte Lehrrichtung im Bereich des Fiqh. Sie wird auf den sechsten schiitischen Imam Dschaʿfar as-Sādiq (gest. 765) zurückgeführt. Ihre Anhänger nennen sich Dschafariten. Zu den bekanntesten Besonderheiten des dschaʿfaritischen Madhhab gehört die Erlaubnis der Mutʿa-Ehe und das Verbot des Streichens über die Schuhe. Die dschaʿfaritische Rechtsschule wurde zwar 1959 von der al-Azhar-Universität (Kairo) und nochmals in der Botschaft aus Amman (2004) genauso anerkannt wie die vier traditionellen sunnitischen Rechtsschulen, aber weite Teile der Sunniten erkennen die Autorität der Rechtsschule bis heute nicht an. In der Fatwa von al-Azhar heißt es: „1) Islam does not require a Muslim to follow a particular Madh’hab (school of thought). Rather, we say: every Muslim has the right to follow one of the schools of thought which has been correctly narrated and its verdicts have been compiled in its books. And, everyone who is following such Madhahib (schools of thought) can transfer to another school, and there shall be no crime on him for doing so.2)The Ja’fari school of thought, which is also known as “al-Shi’a al-Imamiyyah al-Ithna Ashariyyah” (i.e., The Twelver Imami Shi’ites) is a school of thought that is religiously correct to follow in worship as are other Sunni schools of thought.“ Die neuzeitliche Strömung der Wahhabiten, welche als Sondergruppe die Rechtsschule der Hanbaliya vereinnahmt haben, lehnen den Glauben ihrer Anhänger (wie auch alle anderen Formen des schiitischen Islams) sogar als nicht orthodox ab. 賈法里派是伊斯兰教早期的九大教法学派之一，是什叶派十二伊玛目系统的教法学派，七伊玛目系统的尼扎里派也遵循这个教法学。创始人贾法尔·萨迪克，系阿里的重孙，什叶派第六代伊玛目，著名教法学家。他曾在麦地那设帐讲学，后来分别成为哈乃斐学派、马立克学派创始人的艾卜·哈尼法·努尔曼和马立克皆就学其门下。该派不排斥创制。 Ja'fari är den största av de shiitiska rättsskolorna (madhāhib). Liksom de andra namngavs skolan efter sin grundare, i detta fall shiaimamen Ja'far as-Sadiq (död 765). Ja'fari är en av de åtta rättsskolor vars giltighet erkänns i Ammanbudskapet. Vissa sunnimuslimer anser att imamiternas rättsskola Ja'fari är en femte ortodox skola. Sedan 1979 har den ja'faritiska rättsskolan varit fundamentet för rättssystemet i Iran. L'école juridique (madhhab) chiite dit Ja'fariya (aussi appelée école des Ahl al-bayt) est la première école islamique apparue d'interprétation de fiqh du Coran d'inspiration chiite (contrairement aux quatre grandes écoles sunnites, avec lesquelles elle ne présente cependant pas de différences majeures). Elle a été fondée par Ja'far al-Sâdiq (702-765) descendant direct du Prophète et sixième chiite duodécimain. L'Imam Sâdiq était réputé pour sa connaissance et sa science vaste et profonde en théologie et en hadith, au point que certains nomment la confession chiite, la confession ja'farî (persan : مذهب جعفری) (Cela est appelé également le fiqh ja'fari). Elle est imposée comme religion d'État en Iran lors de la prise de pouvoir des Séfévides aux XVIe et XVIIe siècles, puis abolie sous la dynastie Pahlavi pour ensuite être rétablie par la révolution islamique de 1979. Elle compte un grand nombre d'adeptes surtout en Iran, Irak, Azerbaïdjan. On retrouve également une très grosse minorité au Liban, en Afghanistan, au Pakistan, en Inde, et en Asie du Sud-Est.

dbo:thumbnail

n43:300

dbo:wikiPageLength

10418

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:Notelist dbt:Transl dbt:Rp dbt:Short_description dbt:Cite_book dbt:Main dbt:Islamic_Theology dbt:IPA dbt:Islam_topics dbt:Shia_Islam dbt:Portal dbt:Reflist dbt:Efn dbt:Use_dmy_dates dbt:Twelvers dbt:Commons_category